Балетна прем’єра у Львові: Гуцульські Ромео і Джульєтта/ Ballett-Uraufführung in Lviv: Romeo und Julia bei den Huzulen
Оригінал статті читайте за посиланням: https://www.nmz.de/kritik/oper-konzert/ballett-urauffuehrung-lviv-romeo-und-julia-bei-den-huzulen
Курс на оновлення у Львівській національній опері
З моменту вступу на посаду у 2017 році художній керівник Василь Вовкун поступово формує український репертуар опер та балетів вітчизняних композиторів, авторів та сюжетів. Це, зокрема, постановка під керівництвом Оксани Линів після її дебюту на Байройтському фестивалі з «Соколом» та «Алкідом» Дмитра Бортнянського, який народився у Глухові, що на півночі сучасної України. Світова прем’єра балету «Тіні забутих предків» відбулася 2 та 3 грудня. Іван Небесний написав музику на лібрето Василя Вовкуна за мотивами відомої повісті Михайла Коцюбинського як танцювальну кантату. Хореографом-постановником виступив Артем Шошин. На другій виставі був присутній Роланд Діппель.
Створення молодого українського репертуару – це також подолання орієнтації на російську модель, яка сприймалася як культурний колоніалізм у колишніх союзних республіках за часів радянського союзу. До перебудови національні відмінності тематично, естетично та фізично підпорядковувалися доктрині соціалістичного реалізму. Це було найбільш очевидно в балеті, який був одним з найважливіших культурних експортних хітів радянського союзу і російської федерації через гастролі труп від москви до пермі і аж до XXI століття. Форма романтичного балету, яка була довершена в своїй досконалості до 1900 року з деякими доповненнями у вигляді помірковано сучасної танцювальної мови, стала обов’язковою для всіх народів радянського союзу до 1991 року. У той час як в опері неминуче існують естетичні концепти, прив’язані до політичних епох, то в балеті незалежна, справжня танцювальна мова на відстані від російсько-радянського репертуару є очевидною і значущою. Після нападу росії в лютому 2022 року всі балети з музикою та хореографією російського походження були заборонені в репертуарі українських театрів. Тому, зараз в Україні ще більш важливо заповнювати прогалини в репертуарі та програмі новими творами. Василь Вовкун зазначає, що робота над балетом «Тіні забутих предків» розпочалась ще у 2020 році, за два роки до нападу росії у 2022 році. Зараз Львівська національна опера знову регулярно виступає, вбачаючи в цьому розраду для населення, яке дедалі більше виснажене війною.
Репортаж про цю прем’єру за кордоном важливий з кількох причин. До 2022 року українські твори майже не потрапляли на сцени музичних театрів Центральної Європи. Солідарність Німеччини з Україною під час війни призвела до значного буму української музики у виконанні, викладанні та культурному посередництві (комунікації). Але навіть такий відомий музикознавець, як Аделіна Єфименко, поки що мало що може зробити для поширення великих українських творів. Нові твори, прем’єри яких відбулися у Львівській національній опері, такі як «Мойсей», «Лис Микита», «Страшна помста» та «Коли цвіте папороть», досі не знайшли поширення в центральноєвропейському оперному просторі. Однак, варто звернути увагу на ці твори, тим більше, що місцевий репертуар нових сценічних творів з матеріалом для всіх вікових груп не надто багатий.
Львівська національна опера анонсувала світову прем’єру «Тіней забутих предків» як головну подію цього сезону. Романтична любовна повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» була опублікована у 1911 р. Радянський художній фільм Сергія Параджанова (1965) також став відомим на Заході під назвою «Вогненні коні». Балет Віталія Кирейка на лібрето Наталії Скорульської та Флоріана Коцюбинського був поставлений у Львові ще в 1960 році, його також виконували в Києві, а в 1990 році за ним зняли фільм. «Тіні забутих предків» найкраще можна охарактеризувати як хорову кантату з танцем, та найкраще порівняти з «Carmina burana» Карла Орфа та «Шпалічек» Богуслава Мартіну.
Вистава 3 грудня о 17.00 пройшла з аншлагом. Роксоляна Іскра (Марічка) та Максим Кадикало (Іван) танцювали розлучених закоханих у сузір’ї Ромео і Джульєтти між двома ворогуючими гуцульськими родами в Карпатах. Це їхні перші великі сольні ролі. Романа Думанська в ролі нелюбої дружини Івана Палагни отримує диплом танцювального конкурсу за акробатичну партію. Андрій Михаліха грає її коханого, в образі якого в сюжет знову входить бог природи Чугайстер. Сильний квартет.
Український композитор і музичний продюсер Іван Небесний (1971 р. н.) у 1996 році заснував в Україні новий музичний ансамбль «Кластер» і виявив у своїх музично-театральних роботах велику прихильність до перформативного мистецтва. Хореографія Артема Шошина відрізняється від стилю романтично-радянської школи безліччю стрибків і підйомів. У пантомімічних сценах кожна фігура ансамблю отримує індивідуальний руховий матеріал.
Репетиції Вадима Яценка виправдовують очікування високої якості слов’янських хорів. Невеликі сольні партії виконують Анастасія Корнутяк, Ірина Чикель та Юрій Трицецький. Литовський художник світла та сценограф Арвідас Буйнаускас створив зелене покриттяна підлозі та стінах, , схоже на мох. Наталія Міщенко створила поетичні та гротескні костюми, стиль яких варіюється від фентезі до стилізованого фольклору. За пультом диригент балету Юрій Бервецький, розставляє сильні і танучі акценти разом з оркестром у ритмічно загостреній, щедро інструментованій і здебільшого тональній партитурі.
З музики, хореографії та декорацій помітним є прорив до власної культури, із бажанням уникнути плакатного (демонстративного) реалізму за будь-яку ціну. Сліди гуцульського колориту знайшли своє відображення в музичній мові та постановці. Загальний настрій енергійний, потужний і дуже фізичний. Закоханою парою виконуються кілька повільних пасажів. Ні в декораціях, ні в музиці не було жодного реалізму, що імітує природу. Незважаючи на близькість до обрядів українських регіонів та патріотичні мотиви, у «Тінях забутих предків» не відчуваються заклики до війни. Цей балет – впевнений у собі маніфест незалежної культури. 90-хвилинна композиція Івана Небесного підсилює потужний ефект хореографії завдяки надзвичайно майстерному та ефективному хронометражу.
Рланд Діппель (08 грудня 2023)