Лібрето Богдана Стельмаха і Мирослава Скорика за однойменною поемою Івана Франка
Опера «Мойсей» українського композитора Мирослава Скорика написана на замовлення Львівської опери з нагоди 100-річчя театру.
Опера на дві дії з прологом і епілогом або ж сценічна притча синтезувала провідні ідеї Франкового твору – інтерпретацію біблійного сюжету та алегорії самоусвідомлення української нації.
Виконується українською мовою
| Диригент-постановник |
Михайло Дутчак народний артист України |
| Режисер-постановник |
Збігнєв Хшановський (Польща) заслужений діяч культури Польщі |
| Балетмейстер-постановник |
Сергій Наєнко заслужений артист України |
| Художники-постановники |
Тадей Риндзак народний художник України Михайло Риндзак народний художник України |
| Художниця костюмів |
Оксана Зінченко заслужена художниця України |
| Хормейстер |
Вадим Яценко лауреат всеукраїнського конкурсу |
Поет звертається до рідного народу, який стогне під ярмом поневолення, «мов паралітик той на роздорожжу,
Людським презирством,
ніби струпом, вкритий!».
Болюче запитання:
«Невже задарма стільки серць горіло
До тебе найсвятішою любов’ю,
Тобі офіруючи душу й тіло?»,
– переходить у ствердження:
«О ні! Не самі сльози і зітхання
Тобі судились! Вірю в силу духа
І в день воскресний твойого повстання».
Картина 1
Пустеля в Синаї. Ранок. Єгошуа ніжними словами будить зі сну свою кохану Лію. Неподалік від них малеча робить будиночки з піску, і ця забава дивує молодих, адже діти ніколи не бачили нічого, крім пустелі. Гра в місто, слова про дім, як мрія «увійшли в кров і душу дитини».
Надходять Авірон і Датан із групою своїх прибічників. Вони докоряють Мойсееві і його однодумцям, до яких належать Лія та Єгошуа, за важкі випробування нескінченною подорожжю.
«Де чудовий обіцяний край,
Про який говорив нам Мойсей
Сорок літ так велично і гарно?
Набрехали пророки!
У пустині нам жить і вмирать! Доки?»
Соратники Мойсея мріють про щасливе життя в обіцяному краї:
«Там діброви й зелена мурава,
Нас там жде і багатство, і слава!».
Між супротивниками зав’язується гострий словесний поєдинок, який мало не переходить у бійку.
Картина 2
Виходить із шатра Мойсей. На дорікання юрби він відповідає, що, провадячи народ до Палестини, виконує волю самого Єгови. Мойсей розповідає казку про вибір деревами свого короля. І гордий ліванський кедр, і пишна пальма, і ніжна береза відмовились. Лише терен прийняв на себе важкий обов’язок.
«Здобуватиму поле для Вас,
Хоч самому не треба,
І стелитися буду внизу, –
Ви ж буяйте до неба!»
Під вчинком Терену Мойсей розуміє скромність вибраного Богом народу, – «щоб він був, мов світило у тьмі».
Авірон заперечує таке тлумачення. Він насміхається з Мойсея і погрожує йому. Мойсей у відчаї. Він відходить, а його супротивники розпочинають церемонію поклоніння Золотому Тільцю, що передує їх відходу на схід.
Картина 1
Пустеля. Мойсей стоїть у глибокій задумі. Він звертається до Бога, щоб той почув його молитви і дав відповідь на сумніви, що роздирають душу.
«Сорок літ трудився, навчав,
Щоб з рабів тих зробити народ!
Та дістав тільки кпини й каміння…».
З’являється Азазель — злий дух. Він підсилює душевне сум’яття Мойсея.
«Що, як голос, що вивів тебе на похід той нещасний,
Був не Бога, а твій, внутрішній, власний?»
Мойсей це пристрасно заперечує. Він відходить у гори, де молиться, піднявши руки. Люди бачать його у розмові з Богом і бояться кари Господньої за зраду його заповіту.
Картина 2
До Мойсея зближається дух ніби його матері. Вона шкодує сина за його душевні терзання і відраджує від цілковитої довіри Єгові.
Мойсей не може слухати цього:
«З твоїх слів не любов помічаю.
Ти темний демон одчаю! Відступись…»
Але Йохаведа продовжує словесний наступ — тепер уже разом із Азазелем. Їх страхітливий дует кидає Мойсея у розпач.
«Горе моїй недолі, чи ж довіку не вирваться вже
Мому люду з неволі? Одурив нас Єгова!»
Картина 3
Над пустелею чути голос Єгови, звернений до Мойсея:
«За сумнів твій карою буде те,
Що, побачивши вітчину,
— Сам не вступиш до неї.
Тут і кості зітліють твої».
Здіймається страшна буря, яка змітає Мойсея з лиця землі. Люди враз прозріли, оплакуючи його:
«Щезло те, без чого жить ніхто з нас негідний.
Що давало змисл життєвий, просвітляло і гріло».
Вбігає натовп на чолі з Єгошуа і Лією. Люди засуджують на страту Авірона й Датана і закликають до походу. Вони сповнені віри, що досягнуть мети, до якої провадив Мойсей,— ступити в обіцяний край, на вільну рідну землю.
Поет впевнений у щасливому майбутньому свого народу:
«Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі».
До 100-річчя Львівської опери керівництвом театру було запропоновано композиторові Мирославу Скорику написати оперу. Так постав геніальний твір Маестро – опера «Мойсей» на лібрето Богдана Стельмаха за однойменною поемою Івана Франка. Знову композитор звернувся до творчості поета Івана Франка, і як розповідав Мирослав Скорик, на це була також особиста причина. Про це мріяв батько композитора, для якого поезія Франка була дуже важливим національним імпульсом, духовним явищем не лише європейського, а світового масштабу [Кияновська Л. Мирослав Скорик: людина і митець. Львів: «Ї». С. 68].
Прем’єра опери «Мойсей» відбулася 23 червня 2001 року під орудою самого автора. Кілька прем’єрних вистав опери відбувалися під час перебування у Львові Папи Римського Івана Павла ІІ, і Святіший Отець благословив увесь творчий колектив. Це єдиний музично-театральний твір, який вперше в історії незалежної України фінансував Ватикан і отримав папське благословення.
Опера на дві дії з прологом і епілогом або, за висловом дослідників – сценічна притча, синтезувала як і провідні ідеї Франкового твору – інтерпретацію біблійного сюжету та алегорії самоусвідомлення української нації, так і оригінальне музичне втілення – традицій національної музики та сучасної стильової мови композитора.
Як і літературне першоджерело, опера «Мойсей» – не тільки про вселенський символ пророка, якому Божим провидінням було дано «рабів перетворити в народ». Вона – про прагнення нашого народу «вийти з рабства, вирвати його з серця», про історію України, про її майбутнє.
Постановниками цього знакового для сучасного українського оперного мистецтва твору стали хормейстер Богдан Герявенко, сценографи Михайло і Тадей Риндзаки, художниця костюмів Оксана Зінченко, хореограф Сергій Наєнко, режисер Збіґнєв Хшановський. За диригентським пультом виступав сам автор або ж тодішній головний диригент театру – Михайло Дутчак. Уся концепція опери безумовно тримається на втіленні провідної партії Мойсея, яку на прем’єрних виставах виконував бас Олександр Громиш.












| Мойсей |
Юрій Трицецький заслужений артист України |
| Авірон |
Олександр Зозуля Юрій Шевчук лауреат міжнародного конкурсу |
| Датан |
Андрій Бенюк лауреат міжнародних конкурсів |
| Азазель |
Роман Трохимук заслужений артист України |
| Лія |
Любов Качала народна артистка України Людмила Корсун заслужена артистка України |
| Єгошуа |
Віталій Войтко Олег Лихач народний артист України |
| Йохаведа |
Тетяна Вахновська заслужена артистка України Наталія Дацько народна артистка України |
| Поет |
Орест Сидір народний артист України |
| Симеон (пастух) |
Андрій Бенюк лауреат міжнародних конкурсів Юрій Шевчук лауреат міжнародного конкурсу |
| Голос Єгови |
Володимир Дутчак |
| Жриці Ваала |
Юлія Михаліха Юлія Рижа |
| Соло в танцях |
Вікторія Зварич Інна Ключник Наталія Пельо |
| Діти |